Економіка Росії як локомотив війни
Частина І. Стан економіки Росії та її залежність від операції України з примушення Москви до миру
Триваюча війна Росії проти України прискорює кризові процеси у російській економіці., яка вже не може забезпечувати російське військо і занурюється у рецесію. Удари України по ключових об’єктах Росії нафтової інфраструктури наближають її кризу. В РФ вже відчувається нестача рідкого пального.. Наступні два місяці будуть вирішальними. Україна може змусити Росію призупинити воєнні дії. У протилежному випадку на РФ чекає економічна катастрофа, яка загрожуватиме її існуванню.
Здатність будь-якої країни вести війну визначається станом її економіки. На даний час економіка Росії все ще дає їй змогу продовжувати бойові дії проти України. Але така можливість послідовно втрачається. Так, ще в другій половині 2024 року темпи економічного зростання Росії почали знижуватись. Хоча вже тоді вони, в основному, забезпечувались збільшенням обсягу випуску військової продукції. Як відомо, така продукція не може забезпечити реального приросту економіки, а лише виснажує її, оскільки потребує бюджетних видатків, які не повертаються у вигляді доходів.
В 2025 році негативні тенденції у російській економіці стали очевидними. Темпи її росту почали скорочуватись. Тобто, її охопила стагнація. За даними Міжнародного валютного фонду у минулому році ВВП Росії зріс лише на 0,6 %. Причина — відчутна дія західних санкцій та надмірні видатки на війну, включно з виробництвом озброєнь.
Крім того, намагаючись пригальмувати стрімке зростання породжену війною інфляції, Центральний банк підвищив базову кредитну ставку до надвисокого рівня — у 22 %. Це тимчасово пригальмувало підвищення цін, однак, практично зупинило інвестування економіки, не кажучи про її розвиток. До цього додалося падіння світових цін на нафту внаслідок дій президента США Д. Трампа щодо встановлення американського контролю над світовим ринком енергоносіїв. Він також запровадив санкції стосовно провідних російських нафтових компаній. Як наслідок, нафтові доходи Росії, які формують більшу часину російського бюджету, знизились.
На початку 2026 року світові ціни на нафту впали ще відчутніше, опинившись на межі рентабельності її видобутку в Росії. Тим паче, що внаслідок західних санкцій вона була змушена робити нафтові скидки. Це стало ще одним потужним ударом по російській економіці. Її охопила рецесія. В січні поточного року ВВП РФ знизився на 2,1 %, а в лютому — на 1,8 % у порівнянні з аналогічними періодами 2025 року.
Це демонструє вразливість російської економіки в умовах війни, що стало шоком для правлячої верхівки Росії та особисто Путіна. Втім, замість того, щоб припинити війну, яка саме і була головним джерелом російських економічних проблем, він почав вдаватися до командно-адміністративних методів, розпорядившись терміново відновити позитивну динаміку роботи російської економіки. Уряд виконав таке розпорядження і оголосив про збільшення ВВП на 1,8 % за підсумками березня Можливо, що в цей період економіка Росії дійсно зросла. Але російський уряд не мав до цього ніякого відношення. ВВП зріс не внаслідок якихось економічних успіхів, а через розпочату США та Ізраїлем військової операції проти Ірану. Саме це призвело до двократного зростання світових цін на нафту з 54 до 100 дол. США. Тому й збільшились відповідно нафтові доходи Росії з 9,5 до 19 млрд дол. та, зокрема, доходи державного бюджету з 4,5 млрд дол. до 6,9 млрд дол.
Підвищення ВВП в березні певним чином компенсувало його падіння в попередні січень-лютий. Принаймні, так про це офіційно повідомлялося Росстатом, дозволяючи йому звести зниження валового внутрішнього продукту в країні у першому кварталі 2026 року лише до 0,3 % у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. В квітні ціни на нафту в Росії зберігались на березневому рівні. Тому приблизно такими ж були нафтові доходи та показник зростання ВВП, хоча він дещо зменшився, до 1,3 %. В травні ситуація для Росії змінилася в гірший бік. Незважаючи на те, що ціна на нафту та нафтові доходи залишались приблизно на тому ж рівні, темпи росту ВВП впали до 0,3 %. А промислове виробництво взагалі знизилось на 0,7 %. Тобто, позитивний для російської економіки ефект від зростання цін на нафту почав вщухати. В основному це було пов’язано зі збільшенням Росією військових видатків майже до 30 %. Мета — прискорити наступ своїх військ на фронті. Це для неї було особливо актуальним через фактичний перехід бойових дій у позиційну форму. Такий стан справ зривав плани Москви із захоплення всього Донбасу, що мало бути демонстрацією успіхів у війні.
Абсолютні дані щодо показників макроекономічної ситуації в Росії у червні 2026 року поки що відсутні. Однак, очевидно, що вони будуть ще гірші, аніж у травні Як відомо, в червні США та Іран досягли загальних домовленостей про припинення війни. Це дало змогу відкрити Ормузьку протоку для переміщення танкерів. Як наслідок, світові ціни на нафту впали на 20–22 %, тобто, до нижчого рівня, ніж він був на початку війни. Тому реальний приріст ВВП Росії за минулий місяць навряд чи був більшим за 0,1 %, а то і взагалі буде від’ємний. Виходячи з цього, темпи росту російської економіки в першому півріччі скоріш за все не перевищать 0,5 %. А за весь рік вони можуть становити 0,4–1 %. Саме такий рівень і передбачає Центральний банк Росії.
На початку липня ціна на російську нафту впала ще більше — до близько 44 дол. США за барель, тобто, до рівня січня-лютого нинішнього року, коли ВВП Росії почав знижуватись. Потім США та Іран знову відновили спорадичні бойові дії, але ціни на нафту не значно підвищились. За час війни на Близькому Сході країни регіону — виробники нафти змогли адаптуватися і наростили її транспортування по трубопроводах в обхід Ормузької протоки. Тим паче, що на світовому ринку є достатні обсяги нафти, а підвищення цін на неї було спекулятивне за характером.
Втім, падіння ВВП є лише верхівкою економічних проблем Росії. Їх спектр набагато ширший і підтверджують факт занурення країни у глибоку економічну кризу. Передусім це стосується перевищення видатків з державного бюджету над доходами, що призводить до критичного збільшення його дефіциту. Як наслідок, виникає гостра нестача коштів на продовження війни та підтримку життєдіяльності країни. Згідно з офіційними даними, за перші шість місяців 2026 року дефіцит державного бюджету Росії зріс до 5,9 трлн руб. (2,5 % від ВВП), що в 1,5 разів більше за плановий показник у 3,79 трлн руб. Підвищення податків дало урядові змогу збільшити доходи державного бюджету на 5,8 % до 18,6 трлн руб. Однак видатки на війну зросли ще відчутніше — на 16,1 % до 24,3 трлн. руб. За прогнозами незалежних експертів, до кінця року дефіцит може зрости до 10–12 трлн руб. Тобто, втричі перевищить очікуваний рівень.
Взяти гроші з Фонду національного добробуту, як це робилося у минулі роки, уряд не зможе. Фонд скоротився до 1,8 % від ВВП, що є критично низьким показником. Ці кошти зберігаються як недоторканий запас на випадок виникнення надзвичайної ситуації. Тому уряд продає золото із Міжнародних золотовалютних резервів країни. Але золото знаходиться під санкціями. З огляду на це, його закуповує лише Китай в обмежених обсягах і за нижчими цінами, оскільки Росія змушена робити скидки.
Компенсувати дефіцит за рахунок збільшення доходів від функціонування економіки країни російський уряд не може. Як вже згадувалося, економіка зараз у стагнації з тенденцією переходу у рецесію. Ціни на нафту навряд чи відчутно підвищяться. А згодом вони будуть лише знижуватися. Тому будуть падати і нафтові доходи російського бюджету. У першому півріччі вони вже скоротилися на 30 %. Підвищення податків дало змогу отримати певні додаткові доходи, однак принципово не усунуло проблему нестачі коштів і лише знищує малий та середній бізнес. За перші шість місяців 2026 року податкові надходження виявилися меншими, ніж ті, що були заплановані, на 6 трлн руб. При цьому 30 % малих та середніх підприємств закрилися або планують закритися. Зовнішніх запозичень Росія отримати не може через західні санкції. Китай їй кредитів не дає, що є його принциповою політикою. Не інвестує він також і у російську економіку. Кошти вкладаються лише у власні китайські проєкти на території РФ, які реалізуються переважно вихідцями із КНР.
Запозичити кошти на внутрішньому ринку на прийнятних умовах уряд Росії також не має змоги. Вже місяць закінчуються нічим аукціони з продажу облігацій державного займу. Уряд пропонує їх за 14 % річних, в той час, як потенційні інвестори погоджуються купувати цінні папери лише за 17–19 %. Такі рівні є занадто високими, оскільки уряд має суттєві проблеми з обслуговуванням вже взятого у борг. На покриття вже спрямовується близько 10 % витратної частини бюджету. Цим Росія відрізняється від західних країн, які можуть брати зовнішні та внутрішні кредити і розраховуватися за них відносно спокійно.
Тому нестача коштів у державному бюджеті РФ, в основному, покривається за рахунок випуску Центральним банком незабезпечених коштів. Так, в період з лютого по червень 2026 року в обіг було додатково введено 1,9 трлн руб. Як наслідок, зазнала невдачі політика того ж ЦБ зі стримування інфляції у спосіб підтримання високого рівня кредитної ставки. Згідно офіційними даними, за перші п’ять місяців вона становила 4 %, в той час, як такий рівень планувався на весь рік. Однак, в реальності так звана «інфляція, що спостерігається», досягла 14 %.
Кремль намагається отримати кошти для продовження війни від олігархів. Однак, більшість із них від цього відмовляється навіть під загрозою репресій. Вони вже відбуваються в вигляді звинувачень окремих представників великого бізнесу у корупції та конфіскації їх активів. Розглядається питання щодо заморожування коштів населення, як це було зроблено в 1991 році. У відповідь олігархи виводять свої гроші за кордон, а населення в масовому порядку забирає вкладене з банків.
Суттєвою проблемою є різке скорочення обсягів інвестицій у російську економіку. У першому кварталі показник, який охоплює будівництво, закупівлі техніки та обладнання, а також модернізацію та реконструкцію, рік од року падає на 14,3 %. У другому кварталі така тенденція зберігається. Внаслідок високої податкової ставки близько 90 % підприємств відмовляється інвестувати кошти у свій розвиток.
Погіршилась ситуація у багатьох галузях економіки Росії, особливо тих, що знаходяться під санкціями. Зокрема в першому півріччі поточного року: виплавка сталі скоротилась на близько 10 %; видобуток вугілля знизився на 4 %, а нафти — на 5 %; заготівля лісу впала на 10 %. По суті, відносно стабільно працює лише військово-промисловий комплекс, який забезпечується державним фінансуванням. Але і його охоплюють щоразу більші проблеми, в основному, через кризу неплатежів.
Під тиском Кремля керівництво Центрального банку РФ може знизити базову кредитну ставку, що створить більш сприятливі умови для інвестиційної діяльності, а отже і для зростання виробництва. Однак, це призведе до різкого стрибка інфляції, що такі умови погіршить. Тобто, ситуація патова і буде лише погіршуватись.
Розвиток кризових процесів у російській економіці може різко прискоритись внаслідок проведення Україною стратегічної операції з примушення Росії до миру у спосіб знищення ключових об’єктів її нафтогазової галузі. Це детально розкривається у нашій статті «Операція з примушення Росії до миру. Характер, наслідки та перспективи». Однак, ситуація швидко набуває змін, які заслуговують на увагу. Так, Україна в тій, чи іншій мірі, вже вразила всі великі НПЗ, які розташовані в європейській частині Росії та у Західному Сибіру. Станом на середину липня під ударами опинилися 24 з 33 великих та середніх НПЗ РФ, де виведено з ладу від 43 % до 66 % виробничої потужності. Як наслідок, переробка нафти в Росії скоротилась до найнижчого рівня з 2005 року — 3,91 млн барелів на добу, а дефіцит бензину зріс до понад 30 %. Гострої кризи з дизельним пальним поки що немає. Але 8 липня уряд РФ заборонив його експорт. Тому дефіцит дизельного пального відчується вже найближчим часом.
Проблеми з рідким пальним в Росії стають незворотними за характером. Захистити свої НПЗ Росія не спроможна, оскільки не має достатньої кількості сил та засобів ППО. Завезти навіть мінімально необхідні обсяги пального з-за кордону вона також не здатна. Немає ні можливостей для його перевезення, ні постачальників, які могли би задовольнити російські потреби. А власники НПЗ взагалі припинили їх ремонт, оскільки у цьому немає сенсу. Наразі вигідніше експортувати нафту, ніж переробляти її в середині країни. Зараз російські нафтові компанії роблять це, або намагаються робити. Останнім часом вони збільшили відвантаження нафти на танкери до 4,1–4,2 млн барелів на добу, що є найвищим рівнем з 2022 року. Та це не означає, що російський бізнес та державний бюджет країни мають від цього доходи. Великого попиту на російську нафту немає. Тому її значна частина так і залишається у танкерах. Однак, санкції ЄС та США знижують навіть такі можливості Росії. А після того, як в Америці буде ухвалений законопроект сенатора Ліндсі Грема щодо різкого посилення санкцій проти російської нафти, її експорт взагалі припиниться.
Складовими такої операції є дії Сил оборони України з блокування Криму та окупованих територій Херсонської і Запорізької областей. Про них ми також вже писали у наших попередніх статтях. В липні до операції додалась ще одна складова, яка включає знищення, або виведення з ладу російських танкерів і суховантажних суден в Азовському та Чорному морях. Це є частиною операції з блокування Криму в плані зриву спроб Москви налагодити транспортні комунікації з ним по морю. З початку цієї частини операції 14 липня в Азовському морі було уражено близько 120 плавзасобів противника, а в Чорному морі — понад 20 суден. Як наслідок, Росія не тільки не змогла прорвати блокаду Криму, але й втратила близько 25 % транспортних потужностей експорту зерна з Північного Кавказу.
Поки що важко оцінити повною мірою наслідки таких дій України для економіки Росії. Можна чітко сказати лише те, що через нестачу бензину та дизельного пального в Росії зриваються жнива. Станом на середину липня зернові та зернобобові культури зібрані лише з 1,3–1,5 млн гектарів, що втричі менше, ніж минулого року, і становить 3 % від плану. Найбільш гостра ситуація спостерігається у Краснодарському та Ставропольському краях, а також у Ростовській області, де зернові культури достигають раніше, ніж в інших регіонах. А на Алтаї, який є другим за значенням регіоном зернових в Росії, жнива взагалі під загрозою зриву.
Стрімко зростають ціни на бензин та дизельне пальне, а також на пов’язані з ними товари та послуги (тобто, практично на всі з них), що прискорює інфляцію. Зокрема, в м. Ростов-на-Дону та Ростовській області такі ціни підвищились з 70 до 200 руб. за літр. А в Краснодарському краї та в окупованому Криму, де бензин практично відсутній, він продається перекупниками по 450–500 руб. за літр.
В окремих регіонах Росії починаються затримки з доставкою продовольчих товарів до магазинів. Наразі це переважно пов’язано з великими чергами на заправках, а не з відсутністю рідкого пального, але це вже станеться досить скоро. Вже в серпні дефіцит бензину та дизельного пального в Росії критично збільшиться. Приблизно так, як це зараз має місце в Криму чи навіть гірше. Осіння посівна кампанія буде зірвана, оскільки на неї не залишиться пального. Зупиниться більша частина транспорту, а з ним і логістика. Продукцію, комплектуючі і сировину не можна буде ні виробляти, ні транспортувати. Також люди втратять можливість переміщатися громадським та особистим транспортом. Тобто, можуть виникнути глибока економічна криза, гостра нестача продовольства та товарів першої необхідності, а потім і хаос та розпад суспільства і держави.
Погіршення стану російської економіки також ускладнює соціальні проблеми в країні. Так, з початку поточного року купівельна спроможність більшої частини російського населення впала на 10–15 %, що стало наслідком перевищення інфляції над зростанням зарплат. А в деяких галузях та комерційних структурах зарплатня взагалі знижується. Люди скорочують витрати навіть на продукти харчування, ліки та предмети першої необхідності. Багато хто починає жити в борг. Офіційна статистика РФ заявляє про близько 10,5 млн бідних (7,2 % населення), проте реальна кількість значно вища. Через стрімку інфляцію та переведення економіки на військові рейки за межею бідності фактично опинилися близько 18 млн осіб, а за оцінками деяких незалежних експертів цей показник сягає 40 % громадян.
Підвищиться рівень безробіття як відкритого, так і прихованого, який в офіційній статистиці не враховується. Зараз його основними формами є скорочення робочого дня або тижня, а також відпустки без збереження заробітної плати.
Посилення соціально-економічних проблем в Росії та перспективи їх ще більшого загострення змінюють настрої у суспільстві. Революційна ситуація ще не виникає, але загроза виникнення заворушень підвищується.
Рейтинг схвалення та довіри до Путіна в Росії демонструє стрімке зниження. За даними російського державного фонду ВЦВГД, рівень схвалення впав до позначки 66,0 %, а відкритий рейтинг довіри зупинився на рівні 29,5 %. Це найнижчі показники за останні 8 років та з початку повномасштабного нападу Росії на Україну.
Водночас, частка російських громадян, які підтримують продовження війни проти України, знизилася до історичного мінімуму у 24–25 %. Згідно з соціологічними опитуваннями, до двох третин опитаних росіян сьогодні виступають за перехід до мирних переговорів, тоді як на початку вторгнення прихильником агресії був кожен другий.
Росіяни вже перейшли від «бунтів на колінах» на початку поточного року до відкритих демонстрацій невдоволення російською владою. У випадку розвитку ситуації такими ж темпами виступи проти неї можуть розпочатись вже восени Тим паче, у разі виникнення глобальної кризи. Як було сказано вище, каталізатором для неї може стати операція Сил оборони України з підриву нафтової галузі Росії. Наразі вона вже стала потужним чинником загострення соціальної напруженості у російському суспільстві та дезінтеграції єдиного економічного комплексу країни. Так, черги за бензином та дизельним пальним стають аналогами антивладних мітингів та демонстрацій, а їх учасники поширюють настрої протесту в суспільстві. При цьому сутички в чергах можуть перерости у більш масштабні бедлами.
В деяких регіонах Росії запроваджується заборона на вивезення рідкого пального за їх межі та виставляються пости на адміністративних кордонах. В Ростовській області різко виросло негативне ставлення до жителів окупованих територій українського Донбасу, а в Краснодарському краї — до мешканців Криму, які заправляються в їх регіонах та виснажують місцеві запаси бензину та дизельного пального. А губернатор Забайкальського краю взагалі погрожує заборонити проїзд через регіон великовантажних автомобілів, які слідують до Китаю, оскільки вони заправляються на його території та залишають місцевих жителів без пального. Все це створює основу для зростання сепаратизму у російських регіонах, як це було у 1990-х. Росія впевнено повертається на цей шлях.
Отже, після певного періоду покращання економічної ситуації в Росії внаслідок зростання світових цін на нафту, вона знову погіршується. Ба більше, кризові процеси у російській економіці прискорюються. Причина в падінні цін на вуглеводні, а також у збільшенні урядом військових видатків, що призводить до зростання дефіциту державного бюджету та підриває цивільний сектор економіки. Підвищення податків не перекриває видатків і лише погіршує можливості ведення бізнесу.
Каталізатором поширення кризи у російській економіці є проведення Україною операції з примушення Росії до миру у спосіб завдавання ударів по її нафтовій інфраструктурі. Через це вже виник дефіцит рідкого пального в країні, який набуває все більш гострого характеру. За різними оцінками, Україна вже вивела з ладу близько половини російської потужності з переробки нафти. Перешкодити нам у таких діях Росія не може. Тому криза з пальним у Російській Федерації набуде критичного рівня до кінця літа А з нею виникне і катастрофа у її економіці.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
Джерело: https://uatv.ua/ Ілюстративний колаж: gettyimages.com
